Here can be your advertising!
             ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ        

                                                           (витяг)

                                                          Глава 32
                         ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
 

     Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської
                 діяльності
 

     1. Перевезенням   вантажів   у   цьому   Кодексі   визнається
господарська   діяльність,   пов'язана  з  переміщенням  продукції
виробничо-технічного призначення та виробів  народного  споживання
залізницями,   автомобільними  дорогами,  водними  та  повітряними
шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
 

     2. Суб'єктами відносин перевезення  вантажів  є  перевізники,
вантажовідправники та вантажоодержувачі.
 

     3. Перевезення   вантажів  здійснюють  вантажний  залізничний
транспорт,  автомобільний вантажний транспорт,  морський вантажний
транспорт  та  вантажний  внутрішній  флот,  авіаційний  вантажний
транспорт,  трубопровідний транспорт,  космічний  транспорт,  інші
види транспорту.
 

     4. Допоміжним  видом  діяльності,  пов'язаним  з перевезенням
вантажу, є транспортна експедиція.
 

     5. Загальні умови  перевезення  вантажів,  а  також  особливі
умови  перевезення  окремих  видів  вантажів  (вибухових  речовин,
зброї,   отруйних,   легкозаймистих,   радіоактивних   та    інших
небезпечних речовин  тощо)  визначаються  цим  Кодексом і виданими
відповідно  до  нього   транспортними   кодексами,   транспортними
статутами та іншими нормативно-правовими актами.
 

     6. Відносини,  пов'язані  з перевезенням пасажирів та багажу,
регулюються Цивільним  кодексом  України  (  435-15  )  та  іншими
нормативно-правовими актами.
 

     Стаття 307. Договір перевезення вантажу
 

     1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)
зобов'язується    доставити   ввірений    їй    другою    стороною
(вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в  установлений
законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій  на
одержання  вантажу  особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
 

     2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.
Укладення  договору перевезення вантажу підтверджується складенням
перевізного  документа (транспортної накладної, коносамента  тощо)
відповідно   до   вимог  законодавства.  Перевізники   зобов'язані
забезпечувати  вантажовідправників бланками перевізних  документів
згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
 

     3. Вантажовідправник   і   перевізник   у  разі  необхідності
здійснення  систематичних  впродовж  певного   строку   перевезень
вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник
зобов'язується у встановлені строки приймати,  а вантажовідправник
- подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
 

     4. Залежно   від   виду   транспорту,   яким   передбачається
систематичне перевезення вантажів,  укладаються такі довгострокові
договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті,
навігаційний  -  на  річковому  транспорті  (внутрішньому  флоті),
спеціальний   -   на   повітряному   транспорті,   річний   -   на
автомобільному  транспорті.   Порядок   укладення   довгострокових
договорів  встановлюється  відповідними  транспортними  кодексами,
транспортними статутами або правилами перевезень.
 

     5. Умови перевезення вантажів окремими видами  транспорту,  а
також    відповідальність   суб'єктів   господарювання   за   цими
перевезеннями визначаються транспортними кодексами,  транспортними
статутами  та  іншими нормативно-правовими актами.  Сторони можуть
передбачити  в  договорі  також  інші  умови  перевезення,  що  не
суперечать   законодавству,   та   додаткову  відповідальність  за
неналежне виконання договірних зобов'язань.
 

     Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення
 

     1. Вантаж до перевезення  приймається  перевізниками  залежно
від   виду   транспорту   та   вантажу  в  місцях  загального  або
незагального користування.
 

     2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає
з моменту прийняття вантажу до перевезення.
 

     3. Вантажовідправник   зобов'язаний   підготувати  вантаж  до
перевезення    з     урахуванням     необхідності     забезпечення
транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має
право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
 

     4. У   разі   якщо   для   здійснення   перевезення   вантажу
законодавством  або  договором  передбачено  спеціальні  документи
(посвідчення),  які  підтверджують  якість  та  інші   властивості
вантажу,  що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати
такі документи перевізникові разом з вантажем.
 

     5. Про прийняття  вантажу  до  перевезення  перевізник  видає
вантажовідправнику  в  пункті  відправлення  документ,  оформлений
належним чином.
 

     Стаття 309. Зміна умов перевезення
 

     1. Вантажовідправник  має  право  в  порядку,   встановленому
транспортними  кодексами  чи  статутами,  одержати назад зданий до
перевезення вантаж до  його  відправлення,  замінити  вказаного  в
перевізному   документі   одержувача   вантажу   (до  його  видачі
адресату),  розпорядитися  вантажем  у   разі   неприйняття   його
одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.
 

     2. У  разі  переривання або припинення перевезення вантажів з
незалежних  від  перевізника  обставин   перевізник   зобов'язаний
повідомити  вантажовідправника  і  одержати  від  нього відповідне
розпорядження щодо вантажу.
 

     Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення
 

     1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття
вантажу на його адресу.
 

     2. Одержувач  зобов'язаний  прийняти  вантаж,  який прибув на
його адресу.  Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого
або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни
якості виключається можливість повного або часткового використання
його за первісним призначенням.
 

     3. Відповідальність   перевізника   за   збереження   вантажу
припиняється  з  моменту   його   видачі   одержувачу   в   пункті
призначення.  Якщо  одержувач не затребував вантаж,  що прибув,  в
установлений строк або відмовився його  прийняти,  перевізник  має
право  залишити  вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик
вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
 

     4. Вантаж,  не одержаний протягом місяця  після  повідомлення
перевізником одержувача,  вважається невитребуваним і реалізується
в установленому законодавством порядку.
 

     Стаття 311. Плата за перевезення вантажів
 

     1. Плата за перевезення вантажів та  виконання  інших  робіт,
пов'язаних з перевезенням,  визначається за цінами,  встановленими
відповідно до законодавства.
 

     Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному
                 сполученні
 

     1. За  договором  перевезення  вантажу  в  прямому  змішаному
сполученні  перевезення  здійснюється  від  вантажовідправника  до
вантажоодержувача  двома  або  більше  перевізниками  різних видів
транспорту за єдиним перевізним документом.
 

     2. До  договорів  перевезення  вантажу  у  прямому  змішаному
сполученні  застосовуються правила статті 307 цього Кодексу,  якщо
інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.
 

     3. Відносини  перевізників  під  час  перевезення  вантажу  у
прямому  змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів
регулюються вузловими угодами.  Порядок  укладення  вузлових  угод
встановлюється транспортними кодексами та статутами.
 

     Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення
                 доставки вантажу
 

     1. Перевізник  зобов'язаний  доставити   вантаж   до   пункту
призначення   у   строк,   передбачений  транспортними  кодексами,
статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному
порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у
договорі.
 

     2. Перевізник   звільняється    від    відповідальності    за
прострочення  в  доставці вантажу,  якщо прострочення сталося не з
його вини.
 

     3. Розмір  штрафів,   що   стягуються   з   перевізників   за
прострочення   в  доставці  вантажу,  визначається  відповідно  до
закону.
 

     4. Сплата штрафу  за  доставку  вантажу  з  простроченням  не
звільняє  перевізника від відповідальності за втрату,  нестачу або
пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
 

     Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу,
                 пошкодження вантажу
 

     1. Перевізник  несе  відповідальність  за втрату,  нестачу та
пошкодження прийнятого до перевезення вантажу,  якщо не доведе, що
втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
 

     2. У   транспортних   кодексах   чи   статутах   можуть  бути
передбачені випадки,  коли доведення вини  перевізника  у  втраті,
нестачі  або  пошкодженні  вантажу  покладається на одержувача або
відправника.
 

     3. За шкоду,  заподіяну при перевезенні  вантажу,  перевізник
відповідає:
 

     у  разі  втрати  або  нестачі вантажу -  в  розмірі  вартості
вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
 

     у   разі  пошкодження  вантажу  -  в  розмірі  суми,  на  яку
зменшилася його вартість;
 

     у  разі  втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням
його  цінності,  -  у розмірі оголошеної цінності,  якщо  не  буде
доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
 

     4. Якщо  внаслідок  пошкодження вантажу його якість змінилася
настільки, що  він   не   може   бути   використаний   за   прямим
призначенням,  одержувач вантажу має право від нього відмовитися і
вимагати відшкодування за його втрату.
 

     5. У разі якщо вантаж,  за втрату чи нестачу якого перевізник
сплатив відповідне відшкодування,  буде згодом знайдено, одержувач
(відправник)  має  право  вимагати  видачі  йому  цього   вантажу,
повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
 

     Стаття 315. Порядок вирішення спорів щодо перевезень
 

     1. До   пред'явлення  перевізникові  позову,  що  випливає  з
договору   перевезення   вантажу,  можливим  є  пред'явлення  йому
претензії. ( Частина перша статті 315 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
 

     2. Претензії  можуть пред'являтися протягом шести місяців,  а
претензії щодо сплати штрафів і премій  -  протягом  сорока  п'яти
днів.
 

     3.  Перевізник  розглядає  заявлену  претензію  і  повідомляє
заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох  місяців,
а щодо    претензії    з    перевезення    у   прямому   змішаному
сполученні - протягом шести місяців.  Претензії щодо сплати штрафу
або  премії  розглядаються  протягом  сорока п'яти днів. ( Частина
третя  статті  315  в  редакції  Закону  N 2705-IV ( 2705-15 ) від
23.06.2005 )
 

     4. Якщо  претензію відхилено або відповідь на неї не одержано
в строк,  зазначений у частині третій  цієї  статті,  заявник  має
право  звернутися  до  суду протягом шести місяців з дня одержання
відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
 

     5. Для пред'явлення перевізником  до  вантажовідправників  та
вантажоодержувачів   позовів,   що   випливають   з   перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
 

     6. Щодо  спорів,  пов'язаних  з  міждержавними  перевезеннями
вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності
встановлюються   транспортними   кодексами   чи   статутами    або
міжнародними  договорами,  згоду  на  обов'язковість  яких  надано
Верховною Радою України.
 

     Стаття 316. Договір транспортного експедирування
 

     1. За договором  транспортного  експедирування  одна  сторона
(експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором
послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
 

     Договором транспортного експедирування може бути встановлений
обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом
і  за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,  укладати від
свого  імені  або  від імені клієнта договір перевезення  вантажу,
забезпечувати  відправку і одержання вантажу,  а  також  виконання
інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
 

     Договором  транспортного експедирування може бути передбачено
надання   додаткових  послуг,  необхідних  для  доставки   вантажу
(перевірка  кількості  та  стану  вантажу,  його  завантаження  та
вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,
зберігання   вантажу  до  його  одержання  у  пункті  призначення,
одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання
митних формальностей тощо).
 

     2. Плата   за    договором    транспортного    експедирування
здійснюється  за  цінами,  що  визначаються відповідно до глави 21
цього Кодексу.

 

 

Президент України                                                           Л.КУЧМА

 

м. Київ, 16 січня 2003 року
          N 436-IV

 

Господарський кодекс України (витяг) «Глава 32. Правове регулювання перевезення вантажів»

Online consultation
close
* required fields